П'ять способів зриву виборів

Новинка - пустити вибори «по колу» до літа… Перший тур успішно відбувся.Але наближається другий – і страхи повторюються. Логічно припустити, що або народу знову «пудрять мізки» з метою відвернути увагу від переговорів за лаштунками, або наш народ сам любить всілякі конспірологічні теорії, і його хлібом не годуй, а дай помізкувати: відбудуться вибори чи ні.

І все б нічого, коли б не ряд «але» в Законі про вибори, що дозволяють [ проводити вибори доти, поки хтось із кандидатів не здасться і не віддасть перемогу іншому. Наскільки це реально – судити читачам.

Сценарій перший – «жах без кінця»

Сенс комбінації (зауважимо, абсолютно законної) полягає в тому, що Тимошенко знімає свою кандидатуру менше ніж за десять днів до виборів: з 28 січня по 6 лютого.

Після чого «повторне голосування проводиться відносно однієї кандидатури» (Януковича), якому для виграшу потрібно зібрати «більше половини голосів виборців, що взяли участь у голосуванні» (ч. 17 ст. 85). Різниця очевидна: одна річ, коли для перемоги вистачить і сотої частки відсотка, і зовсім інша – мобілізувати вдвічі більше прихильників на Сході, ніж підбурюваних Тимошенко проголосувати «проти всіх» виборців у Центрі та на Заході.

Янукович, швидше за все, не впорається із завданням-максимум, і вибори президента, згідно з законом, «визнають такими, що не відбулися». Після цього процедуру «потрібно починати з першого туру», сказав «Главреду» юрист Віктор Мусіяка. Знову Янукович, Тігіпко, Яценюк і Ко дістають шанс «врятувати країну», «бути почутими» і з'ясувати, хто «Вона» і як «працює».

Згідно з законом, повторне волевиявлення має відбутися «останньої неділі 90-денного терміну з моменту ухвалення постанови ВР» (ч. 7-9 ст. 17). Теоретично, це може бути 30 травня (якщо рахувати 90 днів з 1 березня) разом з виборами до місцевих рад.

Оскільки і 30 травня жоден кандидат з високою ймовірністю не набере 51% голосів, другий де-юре і четвертий де-факто тур виборів неминучий. Він відбудеться 20 червня (через три тижні). Якщо і цей результат одну із сторін не влаштує, можна повторювати вказану комбінацію незліченну кількість разів. Закон цього не забороняє, підкреслює Мусіяка. Головне, щоб витримала економіка країни і спонсорські «гаманці».

На добрий результат виборів у такому разі розраховувати не випадає: або жахливий кінець (прихід до влади диктатора і «закручування гайок») або жах без кінця (поки БЮТ і ПР не домовляться).

Сценарій другий – «багато галасу даремно»

На відміну від першого сценарію, хоча і малореального, але за наявності невичерпної волі до перемоги здійсненного, наступні кілька «фобій» не становлять серйозної небезпеки для країни в цілому і переможця зокрема.

Йдеться про варіанти, за яких:

– «проти всіх» проголосують понад 50% виборців;

– понад 50% бюлетенів виявляться зіпсованими;

– більше половини виборців взагалі не прийдуть голосувати.

У всіх вказаних випадках країна буде з новим президентом, підкреслив «Главреду» адвокат, партнер юридичної фірми «Ільяшев і Партнери» Максим Копєйчиков. «За наявності двох кандидатів у бюлетені в другому турі обраним вважається той, хто здобуде більше голосів, навіть якщо «проти всіх» проголосує більше половини виборців», – зазначив юрист. Псування бюлетенів – теж не проблема, «переможець визначається на підставі тих, що залишилися». Явка в другому турі взагалі не має значення.

Навіть зміна виборчого законодавства між першим і другим туром виборів (на чому наполягає БЮТ і чому опираються «Регіони»), «хоча і може бути формальним приводом для оскарження, проте маловірогідно, що стане причиною визнання виборів такими, що не відбулися, або результатів голосування недійсними», – запевнив Копєйчиков.

Не зможе зупинити виборчий «поїзд» і брак коштів у Центрвиборчкому на організацію другого туру (969 млн. грн). У ЦВК запевняють, що в цьому випадку вибори проведуть у борг. Хоча в нашій країні оскаржити можна все. Винятків не буває.

Сценарій третій – саботаж членів комісій

Певні побоювання може викликати поведінка членів комісії, що мають звичку в день виборів масово «хворіти» або «виїжджати» в село до родичів. Перший тур виборів не став винятком: через неявку членів комісії від «біло-синього» табору і їх «технічних» кандидатів з великим запізненням відкрилися дільниці в Білоцерківському районі Київської області, де лідирувала Тимошенко.

«Комісійного» саботажу, судячи з законопроекту Лавриновича, побоюються і в Партії регіонів. Його проектом передбачено вилучення із Закону про вибори норми про кворум у 2/3 членів комісій.

Втім, на випадок форс-мажорів у чинному Законі є «запобіжник»: в день повторних виборів рішення про підсумки голосування «ухвалюється більшістю не від загальної кількості членів комісій, а від кількості присутніх у день виборів на засіданні». Тому обидва кандидати перебувають у рівних умовах: масова неявка представників одних спровокує у відповідь реакцію інших. Крім того, приховати такий план від опонентів практично неможливо. Та й іміджеві ризики будуть величезними.

Сценарій четвертий – судова блокада

Хоча депутати зробили все можливе, аби мінімізувати вплив судової влади (наприклад, обмежили одним днем термін подачі скарг на порушення в день голосування), геть-чисто скидати цей чинник з рахунків не можна.

Якщо команда, що програла, побажає оскаржити дії і рішення виборчих комісій по всій країні, включно з рішенням Центрвиборчкому про встановлення результату виборів, країна ще не скоро дізнається про переможця. І тоді, хтозна, може здійснитися грудневе пророцтво Віктора Ющенка про те, що бути йому главою держави ще не менше шести місяців.

Але, як і в двох попередніх випадках, до зриву виборів судова епопея навряд чи приведе. «Сам факт подачі позовів, за відсутності формулювань суду про забезпечення позову шляхом, наприклад, заборони публікації результатів голосування не приведе до «заморожування» ситуації», – підкреслив Копєйчиков. Поки переможений судитиметься, переможець встигне і президентські клейноди на себе приміряти, і потрібних людей розставити, і фінансові потоки перенаправити.

Побоювання, і небезпідставні, у кандидата в президенти Юлії Тимошенко викликає ситуація в ЦВК. Після виключення з її складу Анатолія Писаренка, що досяг 65-річного віку, розклад сил в Комісії склався явно не на її користь: четверо (за квотою БЮТ) проти восьми (за квотою ПР). Плюс Володимир Шаповал – голова Комісії, що насміхається над обома сторонами.

Було б бажання, а можливості влаштувати Юлії Володимирівні, за влучним висловлюванням політолога Віктора Небоженка, «флоридське гестапо» у членів ЦВК знайдуться. Як варіант – ініціювати перерахунок голосів по всій країні.

І хоча саботаж членів ЦВК, на думку Мусіяки, підпадає під дію Кримінального кодексу, що переможе – страх покарання чи «подяка покровителям» – ніхто достеменно не знає.

Сценарій п'ятий – зрив присяги

Як відомо, в Конституції «чорним по білому» написано, що новообраний глава держави повинен скласти присягу на урочистому засіданні ВР. А що, коли сторона, що програла (БЮТ чи ПР), заблокує парламент? А що, коли Віктор Ющенко до того моменту розпустить Раду (було б бажання, а привід завжди знайдеться)? Тим паче, що Конституція забороняє достроково припиняти повноваження парламенту за 6 місяців до волевиявлення. Але, по-перше, вибори вже відбулися. А по-друге, юристи самі визнали цю норму «мертвою», оскільки точно назвати дату інавгурації і відлічити від неї шестимісячний термін неможливо.

Щоправда, і тут є свої заковики. Так, на думку Мусіяки, «наявність указу про дострокове припинення повноважень ВР – не завада, депутати продовжать виконувати свої повноваження, і новообраний президент може скласти присягу на засіданні ВР». Але президентські юристи з 2007 року вважають інакше: «з моменту видання указу парламент втрачає свої повноваження до моменту першого засідання новообраної ВР». Крапку в спорі може поставити тільки Конституційний суд.

***

Окрім вказаних базових сценаріїв, існує ще чимало способів делегітимізації результатів виборів. Наприклад, провокація хабара членам комісій з подальшою передачею «викривальних» матеріалів ЗМІ та міжнародним спостерігачам, вкидання бюлетенів в окрузі опонента (якщо їх буде понад 10%, результати анулюються). Або ж – силові провокації на дільницях (за допомогою «боєздатного» грузинського «десанта»), поширення чуток про інфекції, безлад на виборах.

Що це дасть? По-перше, в такий нехитрий спосіб можна знизити явку в округах опонента. Не дарма ще на початку президентських перегонів Тарас Березовець (політтехнолог, що співпрацює з БЮТ) запевняв «Главред», що виграє той, хто зможе підняти свою явку і зменшити явку опонента.

По-друге, за вмілої організації переможені можуть представити ці факти в суді як доказ «системних порушень, що не дозволяє встановити результати волевиявлення». У найгіршому випадку, можна забезпечити новому президентові неприємний шлейф «напівлегітимності» як усередині країни, так і на міжнародній арені.

Можливості в Тимошенко і Януковича в цьому плані рівні. Обидва вже встигли зробити посильний «внесок» у справу дискредитації результатів виборів, щоб у разі потреби використати це як аргумент. Це стосується і «дірявого» Закону про вибори, і звинувачень у фальсифікаціях, зокрема з приводу голосування вдома, і тотальної дискредитації соціології, особливо Національного екзит-пола.

Виключають можливість третього туру в Комітеті виборців України. За словами його голови Олексанра Черненка, не слід чекати «патової ситуації, коли точно ніхто не знатиме, хто все ж таки виграв вибори. І, врешті-решт, це триватиме декілька тижнів, поки не буде якогось швидше політичного рішення про вихід із ситуації, ніж правового», заявив він у ЗМІ.

Звичайно, ми б хотіли «наївно помилятися» щодо зриву виборів, але в країні, де для політиків не залишилося нічого святого, нічого виключати не можна. Навіть Президента, статус якого нелегітимний в очах більшості виборців країни.

Джерело: Главреда