Компанія поляків зайшла в кафе «Атлас» на площі Ринок (на щастя, воно вже не працює). Поляки хотіли поїсти, проте їм довелося чекати, поки офіціантка додивиться серіал «Моя прекрасна няня», який увімкнула на повний голос...
Мабуть, не в одного відвідувача львівських кафе та закладів швидкого харчування час від часу складається враження, що він туди прийшов не купити смачну їжу за власні, часом немалі гроші, а нахабно вдерся до приватної власності, де вимагає у господарів, щоб його смачно нагодували. Бо чомусь вони дуже дивуються і опираються бажанню «непроханого гостя» отримати смачну їжу і добрий сервіс.
Тим, хто весь день проводить на робочому місці, в обід, природно, хочеться їсти. Та й так, щоб швидко, не дорого і, бажано, смачно. А от і один із закладів швидкого харчування на вул. Галицькій. В обідню пору він завше заповнений. Але, радше, через те, що це модне місце, а не тому, що там смачно готують. Бо те, що їжа, яку подають у львівських кафе, за смаковими якостями та набором інгредієнтів суттєво поступається домашній, не секрет. Ми вже звикли, що на нас економлять і тому не варто сподіватись, що, наприклад, бульйон, для мене зварять на жирній домашній курці. Але у малесенькому горнятку немає й натяку не те що на домашню «рябу», а й бройлера, чи курячі лапки, привезені з Польщі. Курячий бульйон у закладі «М...», складається з ... розкалатаного у воді бульйонного кубика і кількох дрібних шматочків курячого рулету, який, мабуть, повинен замінити курку. Звісно, коли я робила замовлення, мене про це не попереджали.
- Бульйон у нас справжній, свіжий і смачний, - запевняють офіціанти.
Звісно! А хто не вірить, переконайтесь самі і більше не замовляйте.
Інша «родзинка» цього кафе - салати. Іноді за засохлою кірочкою майонезу одразу помітно їх несвіжість. Але часом кмітливі офіціанти салати перемішають і видають за щойно зроблені. Коли ж ти його розпробуєш і з обуренням приносиш назад, не те, що не вибачаться за обман, а й гроші повертати не поспішають. Традиційна «відмазка»: «Та він сьогодні зроблений, щойно був добрий, ніхто до вас не жалівся».
У цій мережі отруїлись уже кілька моїх знайомих. Одна з них навіть звернулася в управління у справах захисту споживачів. Ті обіцяли розібратись, казали, що не вона перша звертається зі скаргою на зіпсовану їжу у цьому закладі. Але, як кажуть, віз (тобто несвіжі салати) і нині там. І такого от штибу «повноцінний» обід обійдеться вам десь у 30 грн. Порахуйте самі: борщок або бульйон - приблизно 3,50, 200 грн салату - в середньому 10-12 грн, картопля фрі - 5 грн, стейк чи інше м'ясо - орієнтовно 13-15 грн, сік - 3 грн.
Схожа ситуація й у іншому закладі швидкого харчування «Ч...», який нещодавно відкрився на одній з бічних вулиць проспекту Свободи. Центр міста, поруч інститут, банки, кінотеатр, тож відвідувачів тут не бракує. Але от із самою їжею не склалося. Замовили ми там фету. Поклавши невеликий шмат сиру, офіціантка «навалила» у мисочку купу олії з приправами і часником, мало зважаючи на прохання дати до неї ще хоч трохи фети.
- Як я можу дати вам більше, в нас так все дають, - відказала вона, причому у дуже «ввічливій» формі.
Зрештою, правильно зробила, що не дала, оскільки «вистраждана» фета виявилася не дуже свіжою. Як і замовлені «пікантні» огірочки - їсти усе це було неможливо, тож двадцять гривень «вилетіло в трубу». А офіціанти роблять «великі очі» і чуєш традиційне: «До вас ніхто не скаржився». Це ж треба, знову ми перші! В такий момент відчуваєш себе вічно невдоволеною буркотухою.
Ще одна «особливість» львівських закладів харчування - якість обслуговування. Іноземці, які приїздять сюди, спершу дивуються, але потім починають сприймати це як своєрідну львівську екзотику. Пригадую, як компанія поляків зайшла в кафе «Атлас» на площі Ринок (на щастя, воно залишилося лише у спогадах). Поляки хотіли поїсти, проте їм довелося чекати десь з 15 хв, поки офіціантка додивиться серіал «Моя прекрасна няня», який увімкнула на повний голос. Після того, як вона врешті підійшла до відвідувачів, виявилося, що в меню немає і половини зазначених там страв.
Фрази, на кшталт, «в нас цього нема, ну і що, що в меню є», не зовсім свіжа (вже не кажу про смакові якості) їжа, перекручене замовлення і надто довге очікування - уже звичне для постійних відвідувачів львівських кафе. Але навіть «загартованих» клієнтів час від часу дістає хамство офіціантів, які живуть за принципом: клієнт повинен приносити якомога менше клопоту і побільше грошей.
Обідали ми, скажімо, в одному із закладів на самісінькій площі Ринок «В...». Розрахувалися 500 гривневою купюрою. В офіціантки здачі не виявилося.
- Нехай одна з вас біжить розміняє, а інша почекає», - скомандувала вона.
- Чому ми повинні міняти? Якщо не можете дати здачу одразу, розміняйте, ми почекаємо, - відповідаємо.
- Я маю ходити і міняти? Ви повинні знати, що будете замовляти і у скільки вам обійдеться обід, щоб розрахуватися без здачі. Думаєте, в мене тут купа грошей? Нема здачі, - обурилася вона у відповідь.
Потім жіночка порадила залишити свої документи і піти розміняти гроші. Сама вона побігла міняти купюру лише після того, як ми сказали, що поінформуємо про цей інцидент власника кафе, якого знаємо особисто.
Аналогічна ситуація трапилася у кафе «Г...» на вул. Князя Романа. Офіціантка замість того, щоб обслужити нас, захоплено фліртувала з якимось хлопцем. Звісно, любов - справа важлива, заважати тут не хочеться. Довелося підійти і зробити замовлення біля стійки, потім туди ж піти розрахуватися. З аналогією з попередніми випадками, здачі у неї теж не виявилося (і це з 20 грн, оскільки ми лише сік пили!) Так само, як і бажання розміняти їх. «Приходите тут, а грошей не маєте», - гнівно кинула вона.
Ті, кому постійно доводиться харчуватися у кафе, намагаються або йти туди, де їх вже знають офіціанти, або ж просто не реагувати на хамство, чи відповідати тією ж монетою. А що робити, якщо обслуговування у Львові відповідної якості є хіба що в дорогих кав'ярнях, ресторанах, та й то не в усіх. Якщо ж говорити про заклади середньої цінової категорії, то чи то власники економлять на вишколі офіціантів, а чи спеціально підбирають їх за принципом обізленості на життя і людей?
У сусідніх країнах, тій же Польщі чи Чехії, такого ставлення клієнт не зустріне - інакше цей заклад швидко збанкрутує. А у Львові зали таких кафе, як правило, повні, незважаючи на хамство, погане обслуговування, обрахунок, несвіжу і несмачну їжу...
Шухевичу мають бути пам’ятники, а не Бандері, – Стахів
Стадіон: за бюджетні чи інвестиційні?
Чи зрадила Україну Юлія Тимошенко?
