6 серпня Церква вшановує святих Бориса і Гліба

Святі благовірні князі-страстотерпці Борис і Гліб (у святому хрещенні Роман і Давид) були молодшими синами святого рівноапостольного князя Володимира.

Народились незадовго до хрещення Русі. Святі брати були виховані в християнському благочесті. Старший із братів – Борис отримав гарну освіту. Він любив читати Священне письмо, твори святих отців і особливо житія святих. Під їхнім впливом святий Борис розпочав плекати гаряче бажання наслідувати подвигу угодників Божих і часто молився, щоб Господь удостоїв його такої честі. Святий Гліб з раннього дитинства виховувався разом з братом, і поділяв його прагнення присвятити життя виключно служінню Богові.

Обидва брати відрізнялися милосердям і серцевої добротою, наслідуючи приклад святого рівноапостольного великого князя Володимира, милостивого і чуйного до бідних, хворих і знедолених. Коли брати підросли, Борису дістався від батька Ростов. Молодий князь правив ним з мудрістю. Незадовго до своєї смерті Володимир викликав Бориса в Київ, дав йому військо і направив у похід проти печенігів. Незабаром великий князь помер, і його старший син Святополк самовільно оголосив себе великим князем Київським, скориставшись тим, що Борис був у поході.

Святий Борис не хотів оскаржувати це рішення – йому була неприйнятна сама думка міжусобної війни. Борис розпустив своє військо зі словами: «Не підніму руки на брата свого, та ще на старшого за мене, якого мені слід вважати за батька!».

Але Святополк боявся, що брат передумає і силою відбере в нього Київський престол. Він підіслав до Бориса вбивць. Незважаючи на те, що святий Борис дізнався про страшну загрозу, він не став ховатися. На нього напали зі списами прямо під час молитви. Сталося це 24 липня 1015 (6 серпня за новим стилем) на березі річки Альти. Князь загинув не відразу, першим убили його вірного слугу Георгія Угрина, який кинувся на захист Бориса. Сам же святий на ледь вийшов із шатра, де молився, і сказав вбивцям: «Підходьте, браття, закінчіть службу свою, і нехай буде мир брату Святополку і вам». Тоді воїни знову прокололи тіло князя списом. Князь ще дихав, коли вбивці везли його до Києва, щоб показати Святополку. По дорозі вони зустріли двох варягів, яких послав Святополк. Варяги побачили, що Борис ще живий, і добили святого ударом меча в серце.

Тіло страстотерпця привезли до Вишгорода і в таємниці від усіх поклали в храмі в ім’я святого Василія Великого. Святополк не зупинився на одному вбивстві.

У той час Гліб княжив у Муромі. Старший брат відправив до нього воїнів. Як і Борис, Гліб теж заздалегідь знав, що до нього підіслані вбивці. Але міжусобна війна для нього була страшніше смерті. Вбивці наздогнали князя в гирлі річки Смядині, поруч зі Смоленськом. Після подвійного вбивства Святополк, якого в народі прозвали Окаянним, правив недовго. Він закінчив свої дні у вигнанні, ненависний усіма. Міжусобні війни поступово припинилися.

Подвиг смиренності і послуху зробив Бориса і Гліба воістину народними святими. Великий князь Київський Ярослав Мудрий відшукав мощі святого Гліба і поклав їх у храмі в ім’я святого Василя Великого у Вишгороді – поруч з мощами святого князя Бориса. Святі останки братів прославилися численними чудесами. Страстотерпцям Борису і Глібу моляться про мир, про добре відношення правителів, про збереження від міжусобиці та про дарування мужності перед лицем небезпеки.

Сьогодні День Повітряних Сил Збройних Сил України.

Цей день відзначається згідно з Указом Президента від 27 червня 2007 року у першу неділю серпня. Історія світової авіації тісно пов’язана з українською землею. Тут творили конструктор одного з перших літаків, що піднявся у повітря, Олександр Можайський, засновник теорії ракетобудування Микола Кибальчич, творець бойових ракет Олександр Засядько. Імена киян Ігоря Сікорського та Дмитра Григоровича стали всесвітньо відомими завдяки збудованими літальними апаратами. Безстрашні українські льотчики-аси Костянтин Арцеулов і Володимир Дибовський зуміли «приборкати» пострах перших авіаторів – штопор. Мужній і талановитий пілот Євграф Крутень заклав підвалини тактики винищувальної авіації, на які спираються і сьогоднішні прийоми повітряного бою. В Одесі промисловцем Артуром Анатра був створений один із перших у Російській імперії авіаційних заводів. Після розпаду Радянського Союзу і проголошення у 1991 році незалежності, Україна успадкувала одне із найпотужніших у Європі авіаційних угруповань із сучасними літальними апаратами. На базі цього угруповання 17 березня 1992 року були створені Повітряні Сили України. Нині до складу Повітряних Сил входять бомбардувальна, винищувальна, штурмова, розвідувальна, транспортна авіація та зенітні, ракетні та радіотехнічні війська. Разом з тим, до них входять окремі військові частини і підрозділи спеціальних військ – розвідувальних, інженерних, радіаційних, хімічних і бактеріологічного захисту, зв’язку, автоматизованих систем управління та радіотехнічного забезпечення, радіоелектронної боротьби, метеорологічного забезпечення, частини матеріально-технічного і медичного забезпечення та інші.

Сьогодні Всесвітній день боротьби за заборону ядерної зброїДень Хіросіми. 6 серпня 1945 року американська авіація бомбардувала японське місто Хіросіму, вперше в історії застосувавши атомну зброю проти людей. Уранова бомба «Малюк» позбавила життя понад 140 тис. людей. Усього ж від наслідків цього вибуху загинуло 237 тисяч японців. Сполучені Штати застосували свою нову смертоносну зброю через три тижні після того, як вона з’явилася на світ. Нині у міському парку Хіросіми (Парку миру) знаходиться монумент, присвячений жертвам американського бомбардування з написом: «Спіть спокійно, помилка не повториться». В Японії час від часу спалахують дебати навколо цього напису, який можна трактувати по-різному – і як вказівку на помилку всього людства, і як помилку Сполучених Штатів Америки, які стали тепер союзником Токіо, і як помилку самої Японії, яка розв’язала війну, що й призвело до трагедії Хіросіми. В 1970 році було навіть створено товариство, яке виступало за зміну напису. Врешті-решт влада Хіросіми встановили поряд з монументом у Парку миру дошку-пояснення, на якій написано, що мова йдеться про клятву всього людства ніколи більше не воювати. Щорічний ритуал церемонії вшанування пам’яті загиблих включає хвилину мовчання, зграї голубів, скорботні удари поминального дзвону. Після цього в меморіальний пам’ятник додаються списки людей, які померли від наслідків ядерного вибуху. У Парку миру біля Меморіального музею висить дзвін, на якому написано: «Нехай кожен, хто проходить повз, ударить в дзвін, щоб той завжди нагадував нам про загрозу атомної війни».

Разом з тим, сьогодні Міжнародний день «Лікарі світу за мир», який відзначається за рішенням Виконкому Міжнародного руху «Лікарі світу за попередження ядерної війни» в день бомбардування Хіросіми.

Ювілеї дня:

125 років від дня народження Михайла Миколайовича Крата (1892–1979), українського військового діяча, генерал-хорунжого Армії УНР. Учасник Першої світової війни 1914-1918, полковник російської армії. У добу Директорії – старшина Армії УНР, з серпня 1919 – командир 8-го Чорноморського полку 3-ї Залізничної дивізії. Особливо відзначився на початку жовтня 1919 в районі Бершаді, де вщент розгромив Білостоцький полк 5-ї офіцерської денікінської дивізії та полонив близько 600 його старшин і рядових. Під час Зимового походу очолював штаб Запорізької дивізії. У 1920 році був у таборах інтернованих формувань Армії УНР в Польщі. Став впливовим діячем української військової еміграції, написав спогади з історії визвольних змагань. Був членом Українського військово-історичного товариства. У роки Другої світової війни – член Українського національного комітету у Варшаві. Від 1945 до 1948 утримувався в таборі для військовополонених в Італії, після звільнення емігрував (1950) до США, очолював там Братство колишніх вояків 1-ї Української дивізії. Помер у Детройті.

Роковини смерті:

Цього дня 1657 року в Чигирині помер визначний український державець, полководець і дипломат, засновник козацької держави Богдан (Зіновій) Хмельницький (1596-1657). Майбутній гетьман народився в Суботові під Чигирином. Походив з дрібного шляхетського роду. Освіту здобув у єзуїтській колегії у Львові. Служив у кінній сотні свого батька – чигиринського сотника. У жовтні 1620 року у битві під Цецорою батько загинув, а 20-річний Богдан потрапив у татарський полон, з якого його викупили козаки лише через два роки. Вступивши до реєстрового війська, брав участь у козацьких походах на турок і татар, селянсько-козацьких повстаннях 1630, 1632, 1637-1638 років. Обіймав посаду писаря реєстрового війська (1637; тоді це дорівнювало посаді міністра закордонних справ). Упродовж тривалого часу Хмельницький жив доволі непримітним життям (як казав сам гетьман, «до сивих літ»). Активно зайнятися політикою і державництвом його змусило саме життя. На ті часи Україна знемагала під Польщею. Шляхта гнобила українське селянство, зле велося й міщанству, потерпали від польського свавілля і козаки. Час від часу то тут, то там спалахували повстання, але успіху вони не мали. 18 квітня 1648 року козацька рада обрала Богдана Хмельницького гетьманом запорозьких козаків.  Саме під проводом Хмельницького козаки здобули перемоги під Жовтими Водами, Корсунем, Пилявицями, Зборовим, Батогом, Жванцем. Лише битву під Берестечком 1651 року через зраду кримського хана було програно. Як пише один із сучасників, «Гетьман вільно розмовляв польською, руською, турецькою мовами і латиною, мав тонкий і проникливий розум, був терпеливий і хитрий… Сміливий інколи до відчайдушності, Хмельницький застосовував силу лише тоді, коли вичерпувалися всі засоби домогтися мети шляхом переговорів…» Для України гетьманство Хмельницького відкрило нову добу історії. Своєю енергією він створив нову Українську державу. Козацьке, запорізьке військо, що до того часу славилося тільки буйністю і сваволею, він зумів перетворити в дисципліновану національну армію. Він зумів підняти з занепаду український народний дух, вселивши в серця поневоленого польською шляхтою люду ідеал власної держави. Він вивів Україну на широку міжнародну політичну арену, змагався з могутніми сусідами. Можливо, деякі кроки і зусилля Хмельницького здаються нам нині і помилковими (зокрема, Переяславська рада), але заперечувати того факту, що в його часи українці зажили повним національним життям, усвідомивши себе єдиним народом – не можна.  Ім’ям Богдана Хмельницького названа одна з високих державних нагород України – орден, призначений для нагородження громадян України за особливі заслуги у захисті державного суверенітету, територіальної цілісності та у зміцненні обороноздатності та безпеки України.

75 років із дня смерті Януша Корчака (справж. – Генрік Гольдшмідт; 1878-1942), польського письменника, педагога, лікаря. Автор повістей: «Діти вулиці», «Моськи, Йоськи й Срулі», «Банкротство малого Джека», «Король Матіуш Перший», «Щоденник». Закінчив Варшавський університет. Працював лікарем. Був успішним спеціалістом. Отримував високі гонорари від багатих пацієнтів і безкоштовно лікував дітей з бідних родин. У 1911 році очолив Будинок сиріт. Під час 1-ї світової війни перебував в Україні, брав участь в організації будинку для польських дітей у Києві. Загинув у гітлерівському таборі смерті Треблінка разом з 200 своїми вихованцями.

Loading...