10 липня Церква вшановує цілителя Самсона

Святий Самсон жив в VI ст. Він походив із знатної римської сім’ї.

Самсон збагнув всю премудрість свого часу, особливо багато займався медициною, до якої його вабила схильність до співчуття. Самсон не міг байдуже дивитися на страждання і злидні, тому в своєму будинку приймав усіх хворих і бідних, милосердно надаючи їм необхідний догляд, а також розраду в молитві і вірі.

По смерті батьків він роздав своє величезне багатство. Будучи, нарешті, вільний від усіх земних уподобань і бажаючи уникнути похвал від людей, він відправився до Константинополя. Там він оселився в бідному домі і в тиші віддавався молитві. При цьому Самсон не залишив благодійної діяльності: він збирав хворих і лікував їх безоплатно. Особливо він піклувався про стражденних невиліковними недугами і про тих, кого відмовлялися лікувати інші лікарі: про прокажених, паралізованих, сліпих, одержимих.

Слава про преподобного Самсона поширилася по всьому місту, і його будинок став притулком для зневірених.

У тридцять років Самсон був висвячений у священний сан святим патріархом Міною, який високо цінував його богоугодні справи. Святий вилікував від тяжкої хвороби імператора Юстиніана, який вже втратив будь-яку надію на лікарів. Юстиніан отримав у сні веління закликати до палацу святого. Тому було досить покласти руку на хворе місце, щоб імператор негайно зцілився. Але преподобний бажав уникнути похвал, і тому наклав трохи мазі, щоб це диво не приписали його чесноті. Імператор не знав, як віддячити преподобному Самсону, і хотів обсипати його золотом, але святий відіслав дари назад зі словами: «Навіщо ти даруєш мені те, що я відкинув з любові до Христа?» Замість цього він запропонував Юстиніану використовувати ці гроші для будівництва лікарні поруч зі своєю хатиною, щоб гідно приймати хворих і бідних. Імператор з радістю погодився і доручив робочим побудувати на північ від Великої Церкви велику прекрасну будівлю, яка отримала популярність як будинок Самсона.

Згодом святий з нечуваною самовідданістю керував цією лікарнею.  У лікарні працювали численні професійні лікарі, а доглядом за хворими займалися ченці. Цій установі імператор дарував рясні пожертвування не тільки на утримання працівників, але і для того, щоб тут щедро роздавали їжу і одяг мандрівникам і нужденним.

Преподобний Самсон багато років присвятив цим апостольським трудам і мирно помер у вельми похилому віці. Його святі мощі були поховані в церкві святого Мокія. Тут в день пам’яті преподобного Самсона константинопольські лікарі, вважаючи його своїм святим покровителем, влаштовували урочистий хресний хід.

Згодом, завдяки невидимій допомозі святого сталося безліч чудес і зцілень. Незабаром після смерті преподобного сталася страшна пожежа, що почалася у Святій Софії, зруйнувала усі навколишні будинки і перекинувся на дах лікарні.

Здавалося, люди марно стараються згасити вогонь, як раптом вони побачили преподобного, що йде по даху, і який велів вогню відійти. Так притулок був врятований від руйнування.

Хворі приходили до могили преподобного Самсона, щоб провести там ніч; вони прикладалися до його ікони і помазувалися маслом з лампади, що горіла над могилою. Нерідко преподобний Самсон являвся їм один або в супроводі святих безсрібників Косми і Даміана і подавав Господнє зцілення.

10 липня у народі вшановують Самсона, або як його ще називають, Синогнія. Був він римлянином, лікував хворих та допомагав стражденним. У пам’яті народній він залишився, як цілитель. Також ім’я Самсона-чудотворця згадують при таїнстві єлеосвячення. У народі відома така назва цього дня — Самсон Сіногній, тому що часто 10 липня бувають дощі, що, в свою чергу, псує заготівлю сіна.

Якщо дощ у цей день все таки є, то буде він йти до Бабиного літа. А якщо погода хороша, сонячна, то протримається вона ще сім неділь.

За церковним календарем, 10 липня вшановують преподобного Самсона странноприїмця, праведну Іоанну мироносицю, преподобних Амвросія, Серапіона, Севіра, Георгія Іверського, Мартина Турівського.

Іменинниками 10 липня є:

Самсон, Юрій, Іванна, Мартин, Никифор.

10 липня народились:

1775 — Петро Прокопович, видатний український бджоляр, основоположник раціонального бджільництва, першим у світі сконструював рамковий вулик, що забезпечив збереження бджолосімей при відборі. Інститут бджільництва названо його іменем.

1900 — Петро Погребняк, український вчений-лісівник та ґрунтознавець. Засновник еколого-лісового напрямку у лісівництві, теорії порівняльної екології рослин, створив українську типологічну наукову школу у лісівництві.

Події 10 липня:

1972 — в околицях села Хрестище (Харківська область) провели перший в Україні ядерний вибух (підземний).

 

Loading...