7 червня Церква вшановує святителя Інокентія

Архієпископ Інокентій, в миру Іван Олексійович Борисов, народився в місті Єльці в 1800 році в сім’ї священика Успенської церкви Олексія Борисова.

У батьківському домі Іван вивчив слов’янську абетку, часослов і псалтир, а також навчався письму. У 1819 році Іван Борисов закінчив курс семінарського навчання з чудовим успіхом і поступив у Київську Духовну Академію. Тут він віддався вивченню наук з таким ентузіазмом, що іноді цілі ночі проводив за книгою. Підкоряючись внутрішньому покликанню, більш всього він займався складанням та обробкою проповідей.

У 1823 році 23-річний Іван закінчив повний курс академічного навчання першим магістром і був визначений у Санкт-Петербурзьку Духовну Семінарію на посаду інспектора і професора Церковної історії, але не минуло й трьох місяців, як він зайняв і посаду ректора Санкт-Петербурзького Олександро-Невського Духовного училища. Тут же він прийняв постриг в чернецтво з ім’ям Інокентій і був висвячений в ієромонаха.

У березні 1840 року він призначається на кафедру єпископа Вологодської єпархії. Тут він залишався 9 місяців і потім був переміщений в Харківську єпархію. Служіння його в Харкові тривало близько семи років. За цей термін він відновив Охтирський та Святогірський монастирі, відкрив Нікольську жіночу обитель.

Владиці належить ідея установи урочистого хресного ходу в Харкові з нагоди перенесення в місто з Курязького монастиря чудотворної ікони Божої Матері. У 1845 році Владика возведений у сан архієпископа і через 3 роки призначається в Херсоно-Таврійську єпархію.

В останні роки свого святительства преосвященний Інокентій брав живу архіпастирську участь у скорботах Кримської війни і мав надзвичайно благотворний вплив на воїнів. Велич духу святителя Інокентія виявилася і у відвідуванні ним страждальців-воїнів в лазаретах, в яких лютував заразливий тиф. Під час битв він обходив ряди військ, підбадьорюючи героїв. Посилені труди і тривоги надломили здоров’я славного архіпастиря. Владика захворів, перебуваючи у Севастополі, і на зворотному шляху в Одесу помер у Херсоні 25 травня 1857 року в світле свято Трійці.

У народі 7-ме червня називали Івановим днем і підмічали, що з цього часу починаються сильні роси, які віщують гарний врожай. Однак лікуватися ними вже заборонялося. У народі про цей день говорили: «З Іванового дня пішли шкідливі (медяні) роси, які приносять рослинам хвороби». 7 червня часто гримить грім.

За церковним календарем 7 червня вшановують Третє віднайдення голови Предтечі і Хрестителя Господнього Іоанна. Також цього дня згадують святителя Інокентія і священномученика Ферапонта.

Іменинниками 7 червня є:
Іван, Федір, Інокентій, Ферапонт.

7 червня народились:

1887 — Сидір Ковпак, командир партизанських загонів в Україні в роки Великої Вітчизняної війни.
1926 — Анатолій Базилевич, український графік. Ілюстрував народні казки, «Пана Халявського» Г. Квітки-Основ’яненка, «Енеїду» і «Наталку-Полтавку» І. Котляревського, твори І. Франка, Марка Вовчка, С. Руданського та ін. Народний художник України.
1930 — Іван Кандиба, український правозахисник, член-засновник Української Гельсінської групи.

Події 7 червня:

1919 — у Нью-Йорку вперше проведені письмові тести для одержання посвідчення водія.
1920 — уряд Української Народної Республіки переїхав з Вінниці у Жмеринку.
1929 — згідно з Латеранськими угодами, в центрі Риму утворено суверенну державу Ватикан.

 

Loading...