28 червня виповнюється 100 років першому уряду України

Сьогодні, 28 червня, виповнюється 100 років першому уряду України.

Як повідомляє прес-служба Українського інституту національної пам`яті, цього дня у 1917-му Центральна Рада створила свій виконавчий орган – Генеральний секретаріат – перший уряд України.

На нього покладалося втілення у життя головного постулату Першого універсалу, ухваленого кількома днями раніше: «Однині самі будемо творити наше життя».

Разом із законодавчою гілкою влади, яку репрезентувала сама Центральна Рада, розпочиналося творення виконавчої, очолюваної

До компетенції Генерального секретаріату передавались справи внутрішні, фінансові, продовольчі, земельні, хліборобські, міжнаціональні та інші в межах України.

«Для того, щоб не псувати й без того складні стосунки з російським Тимчасовим урядом, а також через відсутність консенсусу між членами Центральної Ради, вирішили не вживати слово «уряд» чи «міністри», натомість – «генеральні секретарі», – йдеться у повідомленні.

До першого складу Генерального секретаріату увійшли 8 генеральних секретарів та генеральний писар. Головою, а водночас генеральним секретарем внутрішніх справ був обраний відомий політичний діяч і письменник Володимир Винниченко.

Генеральним секретарем фінансів став кооператор Христофор Барановський, міжнаціональних справ – публіцист Сергій Єфремов, харчових – економіст Микола Стасюк, земельних – кооператор Борис Мартос, військових – голова Українського генерального військового комітету Симон Петлюра, юстиції – правник Валентин Садовський, освіти – педагог Іван Стешенко, генеральним писарем – публіцист Павло Христюк.

Найстаршому з членів Генерального секретаріату Івану Стешенку на момент вступу на посаду виповнилося 44, а наймолодшому Павлу Христюку – лише 27, отже, середній вік перших українських урядовців ледь перевищував 36 років.

«Незважаючи на «молодість», а також відсутність досвіду державної служби, генеральні секретарі відразу завзято взялися за справи – вирішення організаційних питань, налагодження роботи відомств, визначення сфери діяльності та формування їхньої політики», – зазначили в Українському інституті національної пам`яті.

За оцінкою Винниченка, це був «ідеальний уряд», створений не на примусі, а на моральному авторитеті й підтримці людей. Він не мав тієї влади та повноважень, що мають зазвичай уряди. У його розпорядженні не було жодного солдата (хоча чимало військових готові були виконати накази цього уряду). Він не міг призначити або звільнити жодного урядовця, дати розпорядження чи наказ адміністративним установам. Але чиновники з власної волі готові були виконувати його вказівки. Генеральний Секретаріат, зрештою, не мав грошей, механізму збору податків. Однак кошти до Національного фонду люди збирали добровільно.

«До Києва з усіх закутків великої України їхали делегати, представники сіл, волостей, повітів, громад, комітетів, щоб на власні очі побачити ту Центральну Раду, привітати її і передати зібрані робітниками і селянами гроші – мідні, срібні, золоті, – писав у спогадах про Генеральний секретаріат генеральний писар Павло Христюк. – Були дні, що біля скарбниці Центральної Ради стояли цілі черги селян, робітників з мозолястими руками, людй ей з пакунками і торбиночками з грішми в руках. Це український народ ніс своїй Раді добровільний податок – невеликий, але щирий, даваний без примусу, з радістю».

Протягом перших місяців Генеральний Секретаріат працював у будинку Педагогічного музею, де також відбувалися засідання Центральної Ради (нині – Будинок вчителя по вул. Володимирській, 57).

Восени 1917-го уряд отримав у своє розпорядження вільні приміщення в готелі «Савой» на вул. Хрещатик, 38. Цей будинок, як і більшість забудови центральної вулиці Києва, був підірваний НКВС у вересні 1941-го. Тепер на цьому місці знаходиться будівля Київської міської ради (Хрещатик, 36).

З прийняттям Четвертого універсалу Центральної Ради, яким проголошувалася незалежність Української Народної Республіки, Генеральний Секретаріат змінив назву на Раду народних міністрів.

 

Loading...