23 червня Церква вшановує святителя Іоана

Майбутній святитель народився 1651 року в місті Ніжині в родині шляхтича Максима Васильківського. Про дитячі та юнацькі роки життя Іоана відомості не збереглися.

У 1668-1675 роках він навчався в Києво-Могилянській академії і після її закінчення був залишений у ній викладачем латинської мови. У 1675 році, незабаром після закінчення академії, молодий чоловік прийняв у Києво-Печерській лаврі чернечий постриг з ім’ям на честь святителя Іоанна Златоуста.

Після смерті святителя Феодосія 24 листопада 1696 року рішенням ради Іоан Максимович був обраний чернігівським архієреєм. У Москву була спрямована грамота від імені гетьмана Івана Мазепи з проханням до царя і патріарха про висвячення кандидата. 10 січня 1697 року Патріархом Московським Адріаном в Успенському соборі Московського Кремля Іоанн був хіротонізований в єпископа Чернігівського з возведенням у сан архієпископа, а в 1711 році поставлений митрополитом Тобольським і всього Сибіру.

Святитель Іоанн (Максимович) відомий своєю місіонерською і богословською діяльністю. Він є засновником Чернігівського колегіуму, а також автором численних поетичних творів. Його перу належить дивовижний за багатством духовного досвіду «Іліотропіон», виданий у п’яти книгах. 9 червня 1715 року митрополит Іоанн відслужив літургію, а потім влаштував обід для духовенства і злиденних, за яким сам прислужував гостям. Потім владика пішов у свої покої, в яких наступного ранку був знайдений мертвим у молитовному положенні на колінах перед Чернігівською Іллінською іконою Божої Матері.

Тіло святителя довгий час не ховали, очікуючи повернення з місіонерської поїздки митрополита Філофея, який повинен був очолити поховання. Святитель Іоан був похований у дерев’яній прибудові Софіївського собору на честь преподобних Антонія і Феодосія Києво-Печерських.

Прославлений святитель Іоанн, митрополит Тобольський серед святих у червні 1916 року.

23 квітня у дохристиянські часи наші предки відзначали два свята: жіноче і чоловіче. Жіноче, або ж, точніше кажучи, дівоче свято, називалося на честь Лелі, дочки Богині кохання Лади — Лельником. Вшановуючи Лелю і Ладу, дівчата виконували обряд Ладування і при цьому співали пісні «ладо виці». Суть обряду полягала в упорядкуванні хаосу, встановлення рівноваги, як у природі, так і в душі.

Чоловіки ж 23 квітня вшановували батька всіх Богів Ярила та Овсеня, покровителя бджіл і коней. Цього дня до схід сонця умивалися росою, обходили ниву з хлібом та палили вогнища, що символізувало відкриття небесних воріт та появу різнотрав’я. А потім у жертву Богам приносили півня, споживаючи його у полі без жінок.

Християни 23 квітня вшановують мученика Терентія, про якого у народі говорили, що «Терешко дороги сушить». У цей час розкриваються бруньки у груші, дуба.

Також 23 квітня за церковним календарем вшановують мучеників Олександра, Максима, Федора та інших 33-х, мучеників Якова пресвітера та Григорія – патріарха Константинопольського.

Іменинниками 23 квітня є:
Терентій, Яків, Олександр, Максим, Григорій.

23 квітня народились:

1884 — Іван Шмальгаузен, біолог, всесвітньо відомий теоретик еволюційного вчення XX ст.
1920 — Григорій Тютюнник, український письменник. Автор роману «Вир».
1923 – Василь Земляк (Вацик), український письменник, кіносценарист, лауреат Державної премії ім. Т.Г. Шевченка.

23 квітня святкують:

  • Всеукраїнський день психолога
  • Всесвітній день книги і авторського права. ЮНЕСКО обрала цю дату з огляду на її символічність для світової літератури. Адже саме цього дня 1616 року померли Сервантес, Шекспір і де ля Вега, народилися Моріс Дрюон і Володимир Набоков. Традиція святкування Дня книжки народилася у Каталонії, де 23 квітня, на День Юрія, традиційно дарували троянду за кожну куплену книжку. Сьогодні Всесвітній день книжки святкують у 190 країнах світу.
Loading...