12 травня Церква вшановує преподобного Амфілохія Почаївського

Преподобний Амфілохій Почаївський народився 1894 року в селі Мала Іловиця (нині Шумський район Тернопільської області).

Батьки – Варнава та Анна Головатюк – назвали хлопчика Яковом. У дитинстві Яків допомагав батькові, який робив колеса, колодки, сани, а також був хорошим костоправом.

У 1912 році Яків був призваний до царської армії, де виконував обов’язки фельдшера. Під час бойових дій допомагав виносити поранених товаришів із поля бою, потрапив у полон, був відправлений німцями в Альпи, де три роки працював у фермера. У 1919 році Якову вдалося втекти; повернувшись у рідне село, він став займатися звичною селянської роботою, допомагав і хворим, які зверталися за допомогою.

У 1925 році Яків був прийнятий послушником в Почаївську Лавру. Працьовито і смиренно молодий чернець виконував покладений на нього послух: робив сани, колеса, співав на кліросі.

8 липня 1932 року, з благословення митрополита Варшавського і всієї Польщі Діонісія, Яків був пострижений у чернецтво з ім’ям Йосиф.

21 вересня 1933 висвячений єпископом Антонієм у сан ієродиякона, 27 вересня 1936 року – у сан ієромонаха.
Виконуючи різні роботи і послухи в Лаврі, отець Йосип лікував хворих, особливо прославився як костоправ. До нього везли стражденних зі всієї округи, потік хворих не припинявся ні вдень, ні вночі. Щоб не створювати незручностей для братії, отець Йосип, з благословення намісника Лаври, перебрався у маленький будиночок на монастирському кладовищі, де прожив близько 20 років. Кожен день сюди приходили хворі люди, які жадали зцілення – хто тілесного, хто духовного.

У кінці 50-х років почалися хрущовські гоніння на Церкву. У країні масово закривали монастирі і храми, а самих монахів за безпідставними обвинуваченнями, виганяли, виселяли, відправляли додому без права повертатися. Восени 1962 року, завдяки безстрашності старця, монахам вдалося відстояти Троїцький собор: “Біля дверей церкви з десяток міліціонерів зі своїм начальником стоять, старець несподівано вихопив у начальника ключі, передав молодому наміснику Августину і закликав місцевих жителів захищати храм. Селяни, озброївшись жердинами, кинулися на міліціонерів”. Троїцький собор відстояли, але через кілька днів старця вночі відвезли на “чорному вороні” в психіатричну лікарню.

Після звільнення батюшка повернувся в рідне село і поселився у свого племінника, де продовжував служити, звершуючи водосвятні молебні та зцілюючи людей. Дізнавшись, де знаходиться старець, почали з’їжджатися стражденні. Представники місцевої влади, стурбовані напливом хворих людей у село, стали налаштовувати родичів проти старця, один із них, піддавшись умовлянням, відвіз старця за село до боліт, жорстоко побив і кинув у воду. Духовні чада знайшли і відвезли вмираючого священика в Почаївську Лавру, де його в ту ж ніч постригли в схиму з ім’ям Амфілохій, на честь святителя Амфілохія Іпонійського. З милості Божої, схимонах Амфілохій видужав.

Залишатися в Лаврі без прописки було небезпечно, він знову повернувся в рідне село. Люди, як і раніше, не дивлячись на перешкоди влади, йшли та їхали до старця за зціленням. Преподобний Амфілохій повністю присвятив всього себе служінню Богу, отримавши від Нього дар прозорливості і зцілень, допомагав усе життя ближнім. Для світу залишилися прихованими його багато таємних подвигів і боротьба.
Помер подвижник 1 січня 1971 року. 3 квітня 2002 року Священний Синод Української Православної Церкви прийняв рішення прославити в лику святих почаївського старця-схиігумена Амфілохія. Чин прославлення преподобного в лику святих був здійснений Митрополитом Київським Володимиром у неділю 12 травня 2002 року в Успенському храмі Почаївської Лаври. Під час прославлення святого в небі над Лаврою з хмар утворилися два хрести. Впродовж години віруючі могли спостерігати за цим дивом – один великий хрест і поруч – трохи менший.

За церковним календарем, 12-го травня вшановують дев’ять мучеників Кизицьких, зокрема, Руфа, Артема, Магна, Филимона; також цього дня згадують преподобного Мемнона чудтворця, святого Василія, мученика Іоанна.
Мученики вважаються в народі як тлумачі сновидінь і захисники від віспи. 12 травня практикувався такий звичай: якщо опівдні вийти на дорогу і підставити обличчя теплому вітру, то «здоров’я прибавиться на цілий рік». Наші пращури помітили, що ясний схід сонця у цей день обіцяє хороше літо.

Іменинниками 12 травня є:

Артем, Богдан, Филимон.

12 травня святкують:

Всесвітній день медичних сестер

Події 12 травня:

996 — у Києві освячена перша у Київській Русі кам’яна церква — Десятинна.

1929 — у Львові створена організація письменників Західної України — «Гроно».

1954 — УРСР стала постійним членом ЮНЕСКО.

Loading...