70 років від операції “Вісла”: 28 квітня на Львівщині оголосили Днем жалоби

Сьогодні в Україні відзначають 70 років від операції “Вісла” – депортації українців з їх етнічних земель у Польщі.

Офіційним приводом для депортації стало вбивство заступника міністра оборони Польщі, в якому звинуватили УПА. Відповідальність же поклали на усіх українців, котрі мешкали в Польщі.

28 квітня 2017 року на Львівщині оголосили Днем жалоби. Цього дня необхідно забезпечити приспущення Державного Прапора України з чорними стрічками на будинках та спорудах органів державної влади, державних підприємств, установ і організацій району та обмежити розважальні заходи.

28 квітня о 13.00  відбудеться поминальна панахида біля пам’ятника “Родинне дерево” у м. Золочеві. О 21.00  28 квітня проходитиме обласна акція “Свіча пам’яті” із запалюванням свічок у домівках, хвилиною мовчання та церковним передзвоном.
30 квітня 2017 року у храмах району та міста відбудуться поминальні богослужіння за жертвами операції “Вісла”.

Операція “Вісла” розпочалася о 4 годині ранку 28 квітня 1947 року. У ній були задіяні сім дивізій Війська Польського, дивізія Корпусу внутрішньої безпеки, три окремих полки (піхотний, автомобільний і саперний). До операції були також підключені сотні співробітників міліції, служби безпеки та добровільного резерву міліції. Загальна кількість “силовиків” склала близько 20 тисяч осіб.

Ще у вересні 1944 року між Українською, Білоруською та Литовською РСР з одного боку та Польським комітетом національного визволення з іншого, була укладена угода, згідно якої відбувався “обмін населенням” – етнічні поляки відправлялися до Польщі, а українці, білоруси та литовці – в СРСР.

Переселення почалося у листопаді 1944. За два роки з СРСР до Польщі було переселено майже 1,1 млн чоловік (з них 823 тис. з території України); з Польщі до УРСР виїхало 482 800 українців.

На жаль, це був тільки перший етап масових депортацій. Звісно, що переселення і масові репресивні акції польського уряду щодо українського населення викликали закономірну протидію національно-патріотичних сил – УПА та ОУН, що являло собою серйозну загрозу для існуючого тоталітарного режиму в Польщі. У цих умовах польська влада, продовжуючи свою антиукраїнську політику, вирішила повністю виселити українське населення з його етнічних земель і розселити по всій Польщі.

Формальним приводом до початку операції “Вісла” стала загибель 28 березня 1947 року у бою із загоном УПА заступника міністра оборони Польщі генерала Кароля Сверчевського. Того ж дня на нараді політбюро Польщі було прийняте рішення про повну депортацію українського населення у новостворені на колишніх німецьких землях воєводства. Вже до кінця 1947 року було переселено близько 150 тис. чоловік, посаджено в концтабір Явотно 3936 чоловік, убито 655 чоловік, арештовано 1466 членів українського національного підпілля.

Одночасно разом із польською “Віслою” до осені 1947 року у Чехословаччині проходила “Акція Б” – перехоплення чехословацькими збройними силами і службою безпеки загонів УПА, які намагалися прорватися з Польщі до американської зони окупації в Австрії. На початку осені 1947 року Роман Шухевич розпустив структури УПА та ОУН у Польщі. Проте, це було ще не все. У 1951 році на Львівщині в районі Белза було скориговано польсько-радянський кордон, і полякам міста довелося переселятися до Польщі, а сам Белз заселено українцями.

Лише 3 серпня 1990 року парламент Польщі засудив насильницьке переселення українців. А у 2007 році президентами Польщі і України операція “Вісла” була засуджена як така, що відбулась з порушенням прав людини.

 Центр інформації про права людини

Loading...