27 квітня Церква вшановує святого Мартина Сповідника

Святитель Мартин Сповідник, папа Римський, був уродженцем Тосканської області в Італії. Він здобув хорошу освіту і вступив до кліру Римської Церкви. Після смерті Папи Феодора I пресвітер Мартин був обраний на престол.

У той час мир Церкви був порушений єрессю монофелитів, що отримала широке розповсюдження. Нескінченні спори монофелітів з православними відбувалися у всіх верствах населення. Імператор Констанс і Константинопольський Патріарх Павло II також були прихильниками єресі монофелітів. Імператор Констанс в 649 році видав єретичний “Зразок віри” (Тіпос), обов’язковий для всього населення. У ньому заборонялися всякі подальші суперечки.

Святий папа Мартин, твердий поборник Православ’я, скликав у Римі Помісний Собор, який засудив монофелітську єресь, і одночасно послав Константинопольському Патріархові Павлу послання благаючи повернутися до православного сповідання.

Розгніваний імператор наказав Олімпію зібрати військо і доставити святителя Мартина на суд. Але Олімпій, прибувши в Рим, побоявся духовенства і народу, що зійшовся на Собор, і підіслав воїна, щоб таємно вбити святого Папу. Коли вбивця наблизився до святителя Мартина то несподівано осліп. Переляканий Олімпій поспішно виїхав до Сицилії і незабаром був убитий у битві.

У 654 році імператор послав до Риму з колишньою метою іншого воєначальника, Федора, який пред’явив святителю Мартину тяжкі звинувачення в таємному спілкуванні з ворогами імперії – сарацинами, богозневаги Пресвятої Богородиці та неканонічному вступі на папський престол. Незважаючи на висунуті римським духовенством та мирянами докази повної невинності святого Папи, воєначальник Феодор вночі із загоном воїнів схопив святителя Мартина і відправив його на один з Цікладскіх островів (Наксос) в Егейському морі. Цілий рік нудився святитель Мартін на цьому майже безлюдному острові, терплячи нестатки і образи від варти. Потім змученого сповідника направили на суд до Константинополя.

Хворого старця принесли на ношах, але судді грубо наказали йому піднятися і відповідати стоячи. Поки йшов допит, воїни підтримували ослаблого від хвороби святителя. На суді виступили лжесвідки, які звинуватили святого в зрадницьких зв’язках із сарацинами. Упереджені судді не стали навіть слухати виправдань святителя. У глибокій скорботі він сказав: “Господу відомо, яке велике благодіяння подасте ви мені, якщо скоро віддасте мене смерті”.

Після такого суду святителя в роздертому одязі виставили на знущання натовпу, яку змушували кричати: “Анафема Папі Мартину!” Але ті, хто знав, що святий Папа страждає безневинно, зі сльозами йшли. Нарешті сакелларій, посланий імператором, підійшов до військо збирає й оголосив вирок – позбавити Папу сану і віддати на смертне покарання. Напівголого святителя закували в ланцюги і потягли до в’язниці, де уклали з розбійниками. Вони були більш милосердні до святителя, ніж єретики.

Тим часом імператор прийшов до вмираючого Константинопольського Патріарха Павла і розповів йому про суд над святим Мартином. Той відвернувся від імператора і сказав: “Горе мені! Ще нове діяння до мого засудження”, – і просив припинити тортури святителя Мартина. Імператор знову послав до святителя до в’язниці нотарія та інших осіб для додаткового допиту. Святитель відповідав їм: “Якщо навіть і роздрібнять мене, не буду в спілкуванні з Константинопольською Церквою, поки вона перебуває в зловір’ї “. Мучителі були вражені мужністю сповідника і замінили смертну кару засланням у віддалений Херсонес Таврійський.

Там 16 вересня 655 року святитель і упокоївся, виснажений хворобою, нуждою, голодом і злиднями. Він був похований поза містом у Влахернській церкви в ім’я Пресвятої Богородиці.

Єресь монофелітів була засуджена на VI Вселенському Соборі в 680 році. Мощі святого сповідника папи Мартина були перенесені до Константинополя, а потім у Рим.

27 квітня у народі колись називали Мартиновим днем, «лисогоном», або «святом ворон». У цей час лисиці переселяються зі старих нір у нові: «На Мартина на лисиць нападає куряча сліпота», чим користувалися мисливці. У цей день помічають, що ворон купає своїх дітей та відпускає їх на окреме сімейне життя.

Наші пращури помітили, що якщо тепло 27 квітня — у перших числах травня похолодає.

За церковним календарем 27 квітня вшановують святого Мартина сповідника, мучеників Антонія, Іоанна і Євстафія Литовських, мученика Ардаліона, 1000 мучеників Персидських і Азата скопця, Віленську ікону Божої Матері.

Іменинниками 27 квітня є:
Мартин, Остап, Антон, Іван.

Події 27 квітня:

1906 — в Санкт-Петербурзі вийшов перший номер газети «Український вісник».
1992 — рада керівників Міжнародного валютного фонду проголосувала за прийняття України до складу МВФ.
1995 — Верховна Рада України затвердила першу державну нагороду України — орден Богдана Хмельницького.
1995 — день заснування Державного казначейства України.
2010 — незважаючи на неоднозначне сприйняття народом, Верховна Рада України ратифікувала домовленість про продовження перебування Чорноморського флоту РФ в Україні до 2042 в обмін на знижку ціни на газ.

27 квітня народились:

1816 — Олександр Беретті, український та російський архітектор, син Вікентія Беретті. Учасник проектування Володимирського собору в Києві. За проектами Олександра Беретті збудовано 23 будівлі в ряді міст України. За проектами його батька Вікентія Беретті (14.06.1781 – 1842) в Києві збудовані будівлі Київського університету, обсерваторії і інституту благородних дівиць (нині Жовтневий палац).

Loading...