30 березня – «теплого Олекси» і починається справжнє тепло

Преподобний Олексій народився в знатній римській родині.

Його батьки Евфиміан і Аглаїда були благочестивими християнами, допомагали бідним та нужденним. Для свого сина батьки вибрали наречену зі знатної сім’ї. У ніч після заручин Олексій, залишив свою наречену наодинці, віддав їй поясну пряжку й обручку, сказавши: «Збережи це, і нехай буде між тобою і мною Господь, аж поки не відновить нас Своєю благодаттю». Після цього він покинув рідний дім і відплив на кораблі на Схід.

Після прибуття в Лаодикію Сирійську Олексій пристав до погоничів мулів і дійшов з ними до Едеси. Тут Олексій роздав залишки майна, одягнувся в лахміття і став просити милостиню. Протягом наступних сімнадцяти років Олексій жив милостинею, харчувався лише хлібом і водою, а всі ночі проводив у молитві. За ці роки святий так змінився зовні, що слуги, послані його батьками на розшуки зниклого, не впізнали Олексія і подали йому милостиню.

Після закінчення сімнадцяти років подвижництва чутка про святість Олексія широко поширилася по всій Сирії. Більш того, церковному сторожу у видінні Пресвята Богородиця вказала на Олексія як на чоловіка Божого. Збентежений всенародною повагою, Олексій таємно втік з Едеси, маючи намір на кораблі переправитися в Тарс, та сталося так, що корабель потрапив у бурю і через багато днів був прибитий до італійських берегів.

Ніким не впізнаний Олексій повернувся в Рим і прийшов у свій рідний дім. Його батьки не впізнали сина, але дозволили йому залишитися біля їхнього будинку. Олексій жив у комірчині під сходами, до нього був приставлений слуга, якому було наказано годувати мандрівника їжею з хазяйського стола. Інші слуги із заздрості нишком ображали Олексія, але він сприймав образи зі смиренням. Живучи в багатому домі, Олексій продовжував перебувати в безперестанному пості і молитві. Найбільш тяжким випробуванням для святого було чути ридання його матері і нареченої, які продовжували його оплакувати. Так минули ще сімнадцять років.

У 417 році під час недільної літургії в соборі святого Петра голос Божий вказав всім, хто молився: «Шукайте Божого чоловіка, щоб він помолився про Рим і про весь народ його». Наступного четверга той самий голос вказав народу: «У будинку Евфиміана чоловік Божий, там шукайте». Імператор Гонорій і папа Інокентій I марно запитували Евфиміана – він нічого не знав про праведника. І лише тоді приставлений до Олексія слуга розповів Евфиміану про подвижництво Олексія.

Евфиміан, поспішно повернувшись додому, не застав Олексія в живих. Тіло покійного сяяло, а в руці в нього був сувій. Марно Евфиміан і домашні намагалися взяти сувій з рук святого. Тільки коли прибув у будинок папа Інокентій I попросив у святого дозволу прочитати сувій, рука Олексія разкрилася. З сувою присутні дізналися про те, ким насправді був чоловік Божий.

Тіло Олексія було виставлено для прощання на площі, і при його гробі відбулися численні зцілення. Папа і імператор особисто несли тіло святого в похоронній процесії і поховали його в церкві святого.

У народі 30-те березня називається днем «теплого Олекси». Особливо його відзначали колись бджолярі, рибалки та мисливці, бо вважалося, що з теплого Олекси вже починається справжнє тепло.

Тому пасічники виставляли вулики для першого вильоту бджіл, рибалки йшли вранці на річку спостерігати за тим, як щука хвостом лід розіб’є, однак не ловили її, бо це вважалося великим гріхом. А мисливці від цього дня вже починали полювати на ведмедів та лисиць.

Зазвичай теплого Олекси, вважався третім важливим днем березня після Явдохи і Сорока Святих, за яким визначали погоду. Тепла сонячна погода віщувала врожай хліба та багаті рої. Великі струмки снігу, що розтанув, передвіщали мокре літо. У минулі часи казали: «Олексій, чоловік Божий, зиму нанівець зводить», «Зверху пече — знизу тече».

За церковним календарем 30 березня вшановують преподобного Олексія, преподобного Парфенія Київського, преподобного Макарія–чудотворця, мученика Марина.

Іменинниками 30 березня є:

Олександр, Олексій, Віктор, Ірина, Леонард, Ян.

30 березня народились:

1894 — Микола Барабашов, український астроном.

Події 30 березня:

1922 – у Києві Лесь Курбас створив театр-студію «Березіль» (тепер Харківський український драматичний театр ім. Т.Шевченка). На початку своєї діяльності театр був узятий на повне утримання військовими, яким дуже подобалися вистави колективу. Так «Березіль» існував до 1925 року, поки не став одержувати дотацію від держави.

Чи знаєте ви, що:

У 1913 році 26-річний актор галицького театру «Руська бесіда» Лесь Курбас через нерозділене кохання до сценічної партнерші, славетної Катерини Рубчакової, стрілявся.

Куля невеличкого калібру застрягла в нижній частині серця. Краківський хірург зробив усе можливе й неможливе, аби врятувати знайденого в калюжі крові актора, але кулю виймати не став.

Так і прожив з нею Курбас усі залишені йому від Бога роки – у харківському «Березолі» до 1933 року, а далі – на Соловках.

 

 

Loading...