Сьогодні – Прощена неділя і початок Великого посту

26 лютого – остання неділя перед Великим постом. Вона називається Сиропусна неділя, оскільки це останній день, коли вживаються молочні продукти перед Великим постом.

В цей день в церквах на Літургії читається Євангеліє з частиною з Нагірної Проповіді. Згідно з цим Євангельським читанням, християни просять цього дня один в одного прощення гріхів. Це перший крок на шляху до Великого посту. Тому цю неділю прийнято називати Прощеною неділею.

У період Великого посту не влаштовують весілля та інші гучні урочистості.

В наш час слова про прощення особливо актуальні. Зокрема в Україні. Нещодавно ми спогадували річницю розстрілу Небесної Сотні. Люди, які віддавали і виконували накази розстрілювати беззбройних героїв, вчинили страшний злочин. Вони заслуговують найжорсткішого осуду і справедливого суду. Агресор, який вторгнувся на нашу територію, вкрав її частину, розпалив війну в іншій частині, а нині продовжує вбивати найкращих синів України, заслуговує міжнародного засудження і довгих років у в′язниці. Хіба вони варті прощення?

Терористи, котрі спалюють і відрізають голови бідним рибалкам лише за те, що ті не хочуть відрікатись свого Бога… Як простити їм?

Відповідь на усі ці питання досить проста.

Простити. Безумовно.

Простити –  не означає забути чи подарувати вину. Усі винні у звірствах щодо інших людей повинні і обов′язково будуть нести справедливу кару. Простити –  означає не бути заручником епізоду, в якому нас зневажили чи образили,  і не концентрувати своє життя і свої думки на ненависті до людини чи людей, котрі це зробили. Простити –  означає звільнитись від того, що нас обтяжує і відпустити ненависть до кривдника. Означає звільнити себе від всього того, що засмучує і гнітить душу. Простити –  зовсім не означає сказати, що вбивця чи ґвалтівник силою нашого прощення може бути вільним і йти далі робити свої темні справи. Ні. Простити –  означає бути подібними до святого Івана Павла II, котрий відвідав свого кривдника, який відбував справедливу кару в тюрмі, поговорив з ним і сказав, що прощає.

Прощення потрібне в першу чергу тим, хто прощає. Для облегшення душі і виправлення свого духовного стану. Рівно ж і тим, котрі згрішивши, каються, але бояться доступитись до того, кого образили. У ці дні великої скрухи серця і духовного очищення візьмімо до серця приклад нашого Бога, котрий висячи на хресті, молив Отця за те, щоб Той простив тих, котрі розпинали Його – Сина. Цей приклад – приклад для нас. Прощаючи, – знімати і душі тягар образ і кривди, приймаючи прощення – відроджуватись до нового, кращого життя.

У цю Богом дану неділю просімо в Нього можливості гідно радо прощати і гідно вміти приймати прощення. Будьмо скорі бажанні прощати і щирі та смиренні в бажанні просити прощення. Прощаймо «не сім, а сімдесят раз по сім», бо Господь простив нам наші гріхи, коли ми за це ще навіть не просили. Він взяв наші гріхи на себе і прийняв кару замість нас. Простив нам безумовно. Дав прощення невиблаганим. То чи можемо ми, його творіння задля котрого Він віддав життя, казати фрази на кшталт «Ніколи йому\їй не прощу..»? Наслідуймо нашого Господа! Будьмо охочі прощати і просити прощення!

Благословенного посту усім нам!

«Духовна велич Львова».

 

Loading...