Сьогодні в Україні День місцевого самоврядування

Відзначається згідно з Указом Президента № 1250/2000 від 25 листопада 2000 року.

День місцевого самоврядування – це свято української громади. Здавна саме громада була в Україні не лише первісною й елементарною формою соціальної організації, але й особливою формою соціальної самоорганізації, яка не знає ієрархії та домінування, і навіть моделлю ідеального суспільства. В словнику української мови Грінченка громаду визначено, передусім, як «товариство рівноправних осіб, суспільство». Саме громадський, а не державний устрій був невіддільною рисою українського народу. Тут можна згадати і поняття громади як базової форми життя українських селян і запорізьке козацтво, з його майже демократичною формою правління, і реформаційні рухи в Україні ранньомодерного періоду. Михайло Грушевський ще у 1892 році так висловлював своє переконання щодо ролі громади та держави в історії: «…не збавляючи ціни держави, як культурної і поступової форми, одначе тільки тоді можемо встоювати за неї, коли вона дає змогу духовно-моральному, економічному і політичному розвитку громади». Послідовник Михайла Драгоманова Іван Франко також був переконаний, що громадський лад є органічним для української історії. Саме про це йдеться в історичній повісті «Захар Беркут» з підзаголовком «Образ громадського життя Карпатської Русі в ХІІІ віці», де зображено своєрідну художню ілюстрацію громадівської ідеї. У листі до Михайла Павлика Франко писав: «…на підставі тих немногих актів історичних про давнє громадське життя показати життя самоуправне, безначальне і федеральне наших громад, боротьбу елемента вічево-федерального з деструктивним князівсько-боярським…» Але понад 300-річне перебування у складі Російської імперії, а потім під 70-річним більшовицьким пануванням, завдало досить потужного удару по принципах українського народовладдя. Кріпацтво, голодомори, репресії, – все було спрямовано на придушення і винищення в українців ініціативності та активності, на штучне зближення з росіянами та формування сумнівного поняття «єдіний народ», яким так охоче послуговуються і нинішні кремлівські правителі. Навіть саме слово «громада» в Радянській Україні намагалися витіснити російським словом «община», а за громадою закріпити лише значення сільської територіальної громади. Тож нині українцям доводиться знову вчитися самоврядуванню, вчитися самостійно ухвалювати рішення і бути за них відповідальними. Щоправда, лише на одних згадках про сиву давнину повноцінного функціонування принципів самоврядування не збудувати – за орієнтир  варто брати кращі світові зразки, приміром Скандинавські країни та Швейцарію. Але тут є дуже важливий нюанс:   не може бути повноцінного самоврядування в суспільстві з глибокою соціальною диференціацією. Останнє досить часто призводить до «влади небагатьох», тобто олігархії – завжди знайдуться «кращі люди» громади, які з задоволенням узурпують владу. А це, в свою чергу, призведе до розчарування більшості в ідеях демократії та свободи. Саме тоді й з’являється мантра про «сильну руку». Втім, ця ідея не має жодних українських коренів. «Щоб з’єднати в одних руках силу народу, треба ослабити силу народу. Щоб одному надати велику власть над народом, треба кожній громаді відібрати її свободу, треба розбити громадські зв’язки, обезоружити громадські руки», – так писав Іван Франко.

Укрінформ

Loading...