Сьогодні відзначається День пасічника

День пасічника, встановлений Указом Президента від 15 серпня 1997 року, як професійне свято.

В Україні бджолярство було відоме з давніх давен, щоправда, звичних вуликів тоді не було й за медом доводилося лазити на дерева (часом дуже високо й можна було впасти й покалічитися). Звали таких збирачів меду бортниками. Найбільше бортництвом славились Чернігівщина й Полтавщина. Мед уживали не тільки як цінний харчовий продукт, але і як обрядову страву. Медом і воском сплачували данину. У великій кількості вони йшли на експорт у близькі й віддалені країни – Візантію, Італію, Францію, німецькі землі, через Каспій – аж до країн Сходу.

Літописні джерела зберегли відомості, що в 945 році княгиня Ольга при обміні дарунками з візантійським імператором Костянтином отримала від нього золото, срібло, дорогоцінний посуд, а йому дарувала віск, мед, а також челядь. Люди віддавна називали бджіл Божими мухами, Божими слугами, Божими трудівницями. Тому й казали на роботящу людину: працює, як бджола чи роботяща, як бджілка. Пасічники надзвичайно шанували бджіл. Під час великих свят і урочистостей господар обов’язково відвідував своїх годувальниць – чи то влітку, чи то взимку, вітав їх на Різдво, Водохрещу, на Великдень. Крадіжка меду з пасіки вважалася святотатством.

Перший рамковий розбірний вулик створив у 1814 році український пасічник з Чернігівщини Петро Іванович Прокопович – цей винахід був справжньою революцією у бджільництві й уславив Прокоповича на цілий світ.

 

 

Loading...