На Львівщині відкрили пам’ятник жертвам польської Армії Крайової

У селі Милошевичі Пустомитівського району Львівської області відбулось відкриття пам’ятника українським жертвам польського підпілля.

У 1944 році солдати Армії Крайової вбили 36 мирних місцевих жителів, серед яких діти, жінки та люди похилого віку (наймолодшій Ользі Рибак було 3 роки, найстаршою була Марія Шевчук – 88 років), повідомляє ZIK.ua.

Пам’ятник виконано із каменю у формі Мальтійського хреста та встановлено поблизу місцевої церкви. Кошти на його спорудження збирали самі ж жителі села Милошевичі та навколишніх сіл, серед яких значна частина і родичів загиблих.

Заслужений діяч мистецтв України, драматург Театру ім. М. Заньковецької Орест Огородник під час відкриття пам’ятника розповів історію своєї прабабусі, яка під час одного із нападів польських солдатів на село втратила свого 15-річного сина Михайла Швеця. “Це були такі ж липневі дні 1944 року Михайло разом з друзями спали у стодолі на сіні. Коли прийшли солдати Армії Крайової і почали палити хати – хлопці почали втікати до лісу. Дорогою Михайлові здалось, що когось забули і він вернувся назад до стодоли. Там його чекали солдати АК. Хтось чув, як він просив не вбивати, йому було всього 15 років. Коли моя прабабуся ходила під час пожежі по подвір’ї, то побачила обгоріле тіло. Спочатку вона подумала, що це пес, але нахилившись і згорнувши попіл – впізнала Михайла. Ми можемо змиритись з цим, але не повинні забувати”, – розповів Огородник.

За словами депутата Миколаївської міськради Михайла Галущак, якщо вже розглядати польсько-українську боротьбу середини ХХ століття, то не потрібно її зводити лише до Волині і 1943 року.

“Говорімо про масове окатоличення українців – у 1937-38 роках на Волині, Холмщині та Підляшші було спалено 200 українських православних церков, які були важливим елементом національної ідентичності українців (150 – передано римо-католикам); говорімо про розстріли польськими прикордонниками військовополонених бійців Карпатської України на Верецькому перевалі у 1939 році; про декларацію польського уряду від 18 грудня 1939 року, у якій було оголошено боротьбу за повернення “східних кресів” (західноукраїнських земель); про репресії та депортацію українців Закерзоння початку 1940-х роках; етнічну чистку під час Операції “Вісла” 1947 року. Ми не хочемо роз’ятрювати рани нашого спільного минулого, але також і не хочемо бути об’єктами фальсифікацій минулого. Балто-Чорноморський союз проти Росії не можливий ні без Польщі, ні без України”.

Loading...