25 серпня Церква вшановує святих мучеників Давидо-Гареджийської лаври

Преподобномученики отці Давидо-Гареджийської лаври, прийняли мученицьку кончину в Грузії за сповідання християнської віри на початку XVII століття, при шаху Аббасі I.

1615 року іранський шах з численним військом напав на Грузію. Ніч застала його в горах Гареджі, де він і розташувався табором на ночівлю зі своєю свитою. Опівночі увагу шаха привернула вогняна вервечка, що рухалася по горі. Спочатку він прийняв це за привид, але потім йому пояснили, що там знаходиться знаменитий монастир, нинішньої ночі там святкується Світле Воскресіння Христове і монахи з палаючими свічками тричі обходять церкву. Шах наказав негайно ж відправити туди військо і винищити всіх.

Тієї ж ночі Ангел Божий з’явився настоятелю Гареджийської лаври Арсенію і повідомив: “Господь наш Ісус Христос закликає вас усіх у свою Небесну Обитель. Цієї ночі вас чекає велике випробування – мечем будете вбиті. Хто бажає продовжити своє земне життя, нехай біжить, а хто хоче душу свою очистити для вічності, той загине від меча і Господь Бог прикрасить його нетлінним вінцем. Розкажи це всім мешканцям монастиря і нехай кожен зробить вибір сам!”

Настоятель повідомив усім про видіння і ченці стали готуватися до прийдешніх випробувань. Тільки двоє послушників злякалися смерті і сховалися подалі від монастиря, на горі. Наприкінці служби, при співі “Отче наш”, обитель оточили іранські воїни. Настоятель монастиря вийшов до ватажка і попросив трохи часу, щоб закінчити службу і причаститися всій братії. Іранці порадилися і вирішили поступитися проханню. Отці причастилися, побажали один одному відваги і святково одягнені постали перед карателями. Іранці спершу відрубали голову настоятелю, потім нещадно порубали всіх. У цей час два послушники, котрі втекли з монастиря, побачили як з неба спускаються сяючі вінці, а два з них понуро пливуть окремо. Послушники негайно повернулися в монастир. Воїни зарубали і їх. Згодом на цьому місці виріс рожевий кущ, який цвів і в XIX столітті, незважаючи на сухий і кам’янистий ґрунт. Наприкінці XVII століття цар Арчіл з ретельністю зібрав кістки мучеників і упокоїв їх у великому кам’яному ящику, ліворуч від вівтаря. Святі мощі мироточать донині.

Loading...