30 липня Церква вшановує святу великомученицю Марину

Заступництво великомучениці Марини потрібно тим, хто потребує захисту від духів злоби та наклепів. Вважається, що від мощей великомучениці отримують зцілення душевнохворі.

Свята Марина народилася в Антіохії Пісідійській (у Малій Азії, нині Туреччина). Батько її був язичником-жерцем. Від своєї годувальниці свята Марина дізналася про християнську віру. У той час імператор Діоклетіан (284-305 рр.) розпочав гоніння на християн, так що багато християн змушені були ховатися в печерах і пустелях. Коли Марині виповнилося дванадцять років, вона прийняла хрещення. Дізнавшись про це батько відрікся від неї. Якось у віці п’ятнадцяти років Марина пасла овець. Правитель тієї області (єпарх) проїжджав повз неї, зачарувався красою і запропонував їй стати його дружиною. Марина не приховувала, що вона християнка. Тоді правитель віддав її на піклування однієї знатної жінки, сподіваючись, що та вмовить дівчину відректися від Христа. Але Марина відкинула це й відмовилася принести жертву ідолам. Тоді її піддали різним катуванням: сікли прутами, стругали тіло її тризубами, вбивали в неї цвяхи, палили вогнем. Бачачи такі страждання дівчини народ плакав від жалю. Благодать Божа зцілила Марину від ран, але мучителі не покаялися. Наступного дня її знову обпалювали, потім стали топити у великій бочці. Під час тортур здригнулася земля, з рук Марини спали кайдани, над її головою засяяло незвичайне світло, в якому крутилась голубка із золотим вінцем у дзьобі. Вражений народ став славити Бога. Правитель наказав стратити Марину і тих, хто увірував в Христа. Того дня разом з нею обезголовили 15 000 людей. Очевидець Феотім описав її страждання. Мощі великомучениці Марини зберігалися в Константинополі до взяття міста хрестоносцями в 1204 р.

 

Loading...