4 травня – Собор преподобних отців Синайських

Синайський монастир – один з найдавніших християнських монастирів у світі: він був заснований ще в IV столітті біля біблійної гори Хорив (Синай), де Мойсей зустрівся з Богом. До сих пір збереглася в скелі ущелина, куди він сховався, щоб не осліпнути від сяйва Божої слави. Зі стін обителі вийшло безліч подвижників, преподобних отців, чия пам’ять соборно святкується у Світлу середу.

Християнські відлюдники селилися в південному Синаї ще з II століття (вони намагалися визначити місця, що згадуються в Біблії, у тому числі й гору Синай – нинішню гору Мойсея християни шанують як біблійну гору Синай з початку IV століття: у 330 році монахи за підтримки святої імператриці Олени побудували біля підніжжя гори маленьку церкву й вежу, а в 527 році імператор Юстиніан Великий заснував тут монастир, який з XI століття став називатися монастирем святої Катерини, на честь Катерини Олександрійської).

У монастирі є багато дивовижних місць, пов’язаних з пророком Мойсеєм. Це тернина – Неопалима Купина, яка до цих пір буйно зростає в обителі. Мойсеєв колодязь – це місце в скелі, звідки Мойсей за велінням Божим переводив воду, вдаривши по скелі своїм жезлом. А недалеко від монастиря – скеля з відбитком золотого тільця, ідола, якого євреї зробили під час першого сходження Мойсея на гору Синай, коли він отримав від Бога кам’яні скрижалі Заповіту з десятьма заповідями.

Біля монастиря знаходиться кістниця – монастирська усипальниця, де зібрані останки ченців, котрі трудилися в різний час у цій обителі. Їх житія оповідають, що багато хто з них були великими постниками, вели строге життя: весь тиждень вони перебували в келіях у мовчанні, у суботу збиралися на всеношну, у неділю причащалися Святих Таїн. Найчастіше вони харчувалися тільки корінням, фініками і водою, споживаючи їжу вкрай рідко. Багато з пустельників прославилися даром чудотворіння. У кістниці знаходяться мощі монаха, який відійшов до Господа, сидячи біля воріт – у такому сидячому положенні, у повному чернечому вбранні він знаходиться в скляній ракії. Серед ігуменів обителі був знаменитий Іоанн Листвичник.

Але особливо шануються преподобні отці, вбиті язичниками під час двох руйнівних набігів.

У IV столітті триста варварів, які прийшли на Синайський півострів, спершу захопили в полон жінок і дітей, а потім попрямували до монахів. Вони піддали подвижників, яких їм вдалося знайти в печерах Синая, нещадному побиттю. Це побиття було описано очевидцем, єгипетським ченцем Аммонієм, який відвідав у той час святу гору Синай і брав участь у похованні порубаних тіл святих.

Друге побиття сталося в V столітті. У той час одне з кочових арабських племен знову напало на мирних жителів Синая і Раїфа, де в той час знову розквітло подвижництво. Нападники язичники по звірячому вбили багатьох святих отців, але деяким вдалося врятуватися. Серед тих, хто врятувався був преподобний Ніл Синайський, який згодом описав друге побиття святих.

Але всі ці випробування не припинили чернечого життя на Синаї. Описи очевидців, а також преподобного Анастасія Синайського в VII столітті на століття відобразили пам’ять про преподобномучеників. При складанні ним служби багато з них були згадані в ній поіменно.

 

Loading...