10 травня християни відзначають Радоницю – день поминання спочилих

Радониця – особливий день, який Православна Церква виділила в післяпасхальний період для відвідування кладовищ та поминання спочилих.

Вівторок після пасхального тижня на Фоминій седмиці отримав назву від слова “радість”, через те, що Великодні святкування тривають. Це свято в українській традиції має також назви: Проводи, Радовниця, Радуниця, Гробки, Діди.

Радониця – особливий день поминання спочилих після Світлого Христового Воскресіння, адже з Великого Четверга закінчується молитовний спомин покійних. На Пасхальній седмиці поминання спочилих також не відбувається, заупокійне богослужіння переноситься на вівторок другого тижня після Великодня, коли можуть бути звершені Літургія і повна панахида. Зазвичай у цей день після вечірнього богослужіння або після Літургії звершується повна панахида, в яку включаються великодні піснеспіви.

Традиція особливого поминання спочилих існувала ще в язичницькій Київській Русі, а після прийняття християнства отримала християнську форму та зміст. Зокрема, за свідченням святителя Іоанна Златоуста (IV ст.), свято Радониці відзначалося на християнських кладовищах і в давнину.

Особливе місце Радониці в річному колі церковних свят – відразу після Світлого Пасхального тижня, закликає не заглиблюватися в переживання з приводу смерті близьких, а навпаки, радіти їхньому народженню в інше життя, що не має кінця. Перемога над смертю, яка здобута смертю та Воскресінням Христа Спасителя, витісняє смуток про тимчасову розлуку з рідними.
 

Loading...