22 грудня – святої Анни

Свята Анна, мати Пресвятої Богородиці, була молодшою дочкою священика Матфана з Вифлеєму. Коли вона підросла, її видали заміж за святого Йоакима, який був родом з Галілєї.


Довгий час свята Анна була безплідною, але через двадцять років, ангел Господній повідомив престарілому подружжю про те, що в них народиться Дочка, Яку буде благословляти все людство. Так і сталося: в один із днів вже немолода Анна відчула, що носить дитину під серцем.

Саме зачаття відбулося в Єрусалимі, де й народилася Пресвята Діва, яку назвали Марією.

Люди вірили, що зі святкування дня Зачаття Анни закінчується осінь, і починається справжня сувора зима. Якщо снігу навалить до огорожі потрібно чекати погане літо, а якщо є хоч невеликий проміжок, літо буде врожайним.

У цей день вагітні жінки дотримувалися суворого посту, що будь-яким способом уникали сварок і неприємностей, намагалися не попадатися на очі калікам і убогим. Так само заборонялося братися за будь-яку роботу, інакше можна було нашкодити дитині, яка ще не народилася. Існувало повір’я, що все побачене, почуте і пережите в Аннин день, майбутня мати передасть своїй дитині. Знаючі люди запевняли, що вагітним в цей день не можна розпалювати вогонь, тому що роздувається вогонь міг залишити на тілі дитини червону відмітину. Якщо жінка розплутувати заплуталися нитки це могло скрутити пуповину дитині, а якщо жінка зустрічала убогого або потворного людини, ці каліцтва міг успадкувати ще не народжений малюк. Тому майбутні матусі воліли в цей день не виходити не тільки зі свого будинку, але навіть зі своєї кімнати.

У давнину про це свято говорили, що на Анни вовки сходяться, а розбігаються після Водохреща. Голодні вовки збивалися у великі зграї, а мандрівники в темряві подорожні поспішали до заїжджих дворів на нічліг, щоб не стати здобиччю вовка.

Ще цей день дуже важливий людям, які розводять бджіл і торгують медом. У Аннин день бджолярі зобов’язані були відвідати заутреню, а по приходу з церкви спуститься в бджоляника, вони обходили ряди вуликів, торкалися до кожного, злегка поштовхатися його, говорили обрядові слова, щоб бджілки добре плодилися й трудилися для гарного врожаю.

Loading...